Історія кіно

Кіноапарат братів Люм'єрПерший крок до кінематографа був зроблений у 1685 році, коли був винайдений «чарівний ліхтар» — камера-обскура. Другий крок до кінематографа зробив у 1791 році Фарадей і його друг Макс Роджер. Вся Європа намагалася винайти апарат, щоб оживити малюнок. Прилад Фарадея називався фенакістископ. До апарату додавався ряд послідовних зображень. Вчений Жозеф Плато займався розподілом руху на фази (наприклад, рух людини). Коли Фарадей одержав у руки ці праці, йому до завершення фенакістископа залишалося зовсім небагато. Третій крок відбувся у 1839 році. Він став можливий завдяки роботам Луї Дагера та Жозефа Ньєпса. Губернатор Каліфорнії Ліленд Стенфорд і фотограф Едвард Майбрідж провели один цікавий експеримент. Леонард дуже любив коней, і посперечався з Майбріджем, чи «відриває кінь під час галопу ноги від землі чи ні». Вони придбали 60 фотокамер і розставили їх обабіч бігової доріжки (по 30 фотокамер). Навпроти них були встановлені будочки, в яких розташувалися люди, що контролювали камери. Між фотокамерою і будкою був натягнутий шнурок. Коли кінь переходив на галоп і опинялася на відрізку, де були встановлені камери, він зачіпав ногою нитку, після чого відбувалося спрацьовування камери і виходило зображення однієї з фаз руху коня. Це була перша спроба розкласти рух на фази^[2].

Народження кінематографу у вигляді, близькому до того, який ми можемо спостерігати зараз, починається в 19 столітті. Хоча фотографія як спосіб фіксації нерухомих зображень з'явилася ще в першій половині 19 ст., для того, щоб став можливим процес зйомки і відтворення руху, було потрібно, щоб фотографування могло відбуватися з короткими витримками. Але і після появи відповідних типів фотоемульсій в 70-х роках 19 ст. кіно з'явилося не відразу. Те, що нам сьогодні здається очевидним, винахідники і піонери кінематографа зрозуміли далеко не одразу. Були зроблені десятки спроб створити системи запису і відтворення рухомих зображень, в яких навіть брав участь знаменитий Едісон, але і його система виявилася незручною, розрахованою всього лише на індивідуальний перегляд, що не дозволило Едісону домогтися успіху. В результаті, визнаними винахідниками кінематографа стали французи, брати Луї та Огюст Люм'єри. Апаратура Люм'єрів виявилася дуже зручною. З її допомогою можна було легко знімати і демонструвати фільми на великому екрані, що і зумовило успіх їх винаходу.

«Кінематограф» (або «сінематограф») — саме так називався пристрій Люм'єрів. Перша публічна демонстрація відбулась в Парижі ще в березні 1895 року, але днем ​​народження кіно вважається 28 грудня 1895 року, коли відбувся перший комерційний кіносеанс (це сталося в підвалі «Гранд кафе» на бульварі Капуцинів). У своїх сеансах Люм'єри демонстрували кілька коротких (всього 50 сек.) роликів, першим з яких був «Вихід робітників з фабрики». Проте найбільш популярним з цих роликів став ролик під назвою «Прибуття поїзда». Потяг на екрані наче насувався на зал, що було дуже реалістично і справляло сильне враження на глядачів.

Влітку 1893 року одеський механік Тимченко Йосип Андрійович разом з фізиком М. Любимовим розробив скачковий механізм «слимак», який було використано для удосконалення стробоскопу. Принцип дії цього механізму став основою для нового апарату «кінескопу», у створенні якого брав участь винахідник М. Фрейденберг.

Перший звуковий фільм вийшов у 1927 році на кіностудії «Ворнер Бразерс» (режисер А. Кросленд, фільм «Співак джазу»).

1935 рік — ознаменований відображенням кольору в кіно, коли вперше було показано повнометражний кольоровий фільм «Беккі Шарп» режисера Рубена Мамуляна